"Школа ендокринолога" Вінниця - 2016

«Школа Ендокринолога», в цьому році проводилася вже втретє, цього разу  в місті Вінниця. Відкрила засідання д.мед.н., керівник відділу діабетології «Інституту ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка В.П. НАМН України» Соколова Л.К. Вона зачитала привітання від наукового керівника «Школи Ендокринолога» Президента Асоціації ендокринологів України, директора «Інституту ендокринології та обміну  речовин ім. В.П. Комісаренка», академіка НАМН України, Віце-президента НАМН України проф. Тронько М.Д., в якому він підкреслив, що основна ідея цього національного освітнього проекту - обмін досвідом між фахівцями високого рівня, це сучасна платформа для поглибленого вивчення, професійного спілкування та підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів України.
Інтерактивні лекції та семінари були присвячені широкому колу питань.

В лекції к.м.н. Орленко В.Л. «Ожиріння в практиці лікаря-ендокринолога» представлені сучасні уявлення щодо патогенезу ожиріння, цукрового діабету 2 типу. Розкрита роль інсулінорезистентності у розвитку цих захворювань. Надані сучасні класифікації ожиріння, підходи до діагностики цього захворювання, проаналізовані наявні методи лікування. Практичним ендокринологам надано схеми обов’язкових методів дослідження та лабораторних тестів, які повинні бути зроблені хворим на ожиріння. Детально розібрані переваги та недоліки консервативних та хірургічних методів лікування ожиріння.

Візитівка доповідача є посиланням на перегляд фрагменту доповіді

Змістовна, насичена  лекція  д.м.н., проф. Власенко М.В. «Діагностика та консервативне лікування патології щитоподібної залози» стане в нагоді у практичній  діяльності лікарів ендокринологів.  Вона підкреслила, що субклінічний тиреотоксикоз, на відміну від маніфестного, підлягає лікуванню тільки у хворих з кардіоваскулярним ризиком. Гіпотиреоз потребує лікування як маніфестний, так і субклінічний. Докладно розповіла про алгоритми лабораторної діагностики захворювань щитоподібної залози і наголосила, що діагностичне значення має визначення саме вільних форм тиреоїдних гормонів.


Тронько К.М. ,к.м.н. в лекції «Офтальмологічні ускладнення цукрового діабету. Діабетична ретинопатія» розповіла, що цукровий діабет посідає перше місце в світі серед загальних захворювань, які призводять до втрати зору. Фактори ризику діабетичної ретинопатії - гіперглікемія, тривалість захворювання, підвищений артеріальний тиск, гіперліпідемія, вік, наявність нефропатії, генетична схильність, вагітність. Цікаво, що фактором, що сприяє прогресуванню ДР є швидка нормалізація вуглеводного обміну після початку інтенсивної інсулінотерапії при погано компенсованому ЦД I типу. Тронько К.М. в своїй лекції представила значний ілюстративний матеріал, що характеризує стадії діабетичної ретинопатії - непроліферативну, препроліферативну і проліферативну, (макулярний набряк може бути першим симптомом ДРП або виникати в будь-якій стадії її розвитку) і розповіла про основні напрямки патогенетичного лікування ДРП: стабілізація АТ, корекція ліпідного обміну , запобігання накопичення сорбітолу, нормалізація енергетичного циклу, поліпшення мікроциркуляції та обміну речовин, стабілізація судинної стінки, антиоксидантна терапія, антигіпоксична терапія, поліпшення реологічних властивостей крові, пригнічення проліферації, проведення лазеркоагуляції. Основним методом (методом вибору) в лікуванні діабетичного макулярного набряку в даний час є застосування препаратів, що блокують судинний ендотеліальний фактор росту, у вигляді інтравітреальних введень або в поєднанні з лазеркоагуляцією сітківки.

Пацієнти з ЦД 2 типу схильні до підвищеного ризику виникнення серйозних несприятливих кардіальних подій і цей ризик приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів без діабету. В своїй лекції «Сучасна терапія хворих на цукровий діабет високого серцево-судинного ризику» д.мед.н. Соколова Л.К. підкреслила, що кожен пацієнт - це індивідуум, і про кожного пацієнта, особливо про шляхи цукрознижувальної терапії, необхідно думати персоніфіковано. Тому свою лекцію вона побудувала на основі клінічного розбору конкретної пацієнтки високого кардіоваскулярного ризику, яка вже перенесла інфаркт міокарда, страждає на ЦД 2 типу, стан декомпенсації, хронічною хворобою нирок з хронічною нирковою недостатністю 1, у неї ожиріння 1 ступеня, артеріальна гіпертензія з корегуємим тиском. Метформін в терапії таких пацієнтів повинен бути присутнім завжди. Другим цукрознижуючим препаратом у цієї пацієнтки Соколова Л.К. запропонувала дапагліфлозін який поряд з ефективним контролем глікемії, надає нефропротекторний ефект, знижує систолічний АТ, покращує мікро- і макроциркуляцію. Обов'язковим є застосування ліпідознижуючої терапії (розувастатин в дозі 40 мг). Пацієнтка перенесла реваскуляризацію і такі хворі потребують подвійної антитромбоцитарної терапії протягом року після втручання. Другим препаратом, крім ацетилсаліцилової кислоти, для даної хворої може бути показаний тікагрелор.  Обмеження солі (1 чайна ложка на день) в їжі у таких хворих дозволить знизити артеріальний тиск ще на 10 мм рт.ст.  Доповідач наголосила, що тільки багатофакторний підхід до терапії дозволить розраховувати на кардіоваскулярні переваги при лікуванні хворих на ЦД високого серцево-судинного ризику.

У своїй лекції к.мед.н. Болгарська С.В.,  розповіла про методи ранньої діагностики діабетичної полінейропатії, зокрема про метод контрофокальної мікроскопії рогівки, який дозволяє виявити розвиток полінейропатії на етапі предіабету, коли пошкоджуються тонкі немієлінізовані підшкірні нервові волокна, підкресливши, що вже на етапі порушення глюкозотолерантності можна зареєструвати маніфестацію діабетичної полінейропатії. Болгарська С.В. указала, що факторами, що впливають на загоєння нейропатичних виразок є контроль інфекції, розвантаження, хірургічне видалення остеофітов, адекватне місцеве лікування і антибактеріальна терапія.

Лекція д.мед.н. Корпачевої-Зінич О.В. «Інсулінотерапія крізь призму часу» присвячена актуальним питанням інсулінотерапії. Розглянуто дискусійні питання щодо доцільності проведення ранньої інсулінотерапії, а також неоднозначний вплив останньої на серцево-судинні ускладнення. У лекції порушені "основи" інсулінотерапії: особливості визначення необхідної для пацієнта схеми і дози інсуліну, основні етапи призначення препаратів інсуліну (старт, оптимізація, інтенсифікація). Представлені дані про нові препарати інсуліну - аналоги наддовгої дії, зокрема продемонстровано особливості їх молекулярної будови і профілю дії. Вона розповіла про вже створені в світі інноваційні комбінації - інсулін в поєднанні з агоністами рецепторів ДПП-1. Крім того, були висвітлені нагальні питання, що стосуються застосування біоаналогів інсуліну, детально розглянуті основні критерії їх відмінності від оригінальних препаратів, представлений аналіз можливих ризиків при їх застосуванні з боку імунної системи. На особливу увагу заслуговує інформація щодо останніх технологічних розробок: створення «біонічної підшлункової залози», засобів доставки інсуліну, таких як одноразовий пристрій для подачі інсуліну, трансдермальна ультразвукова міні-помпа.

"Школа ендокринолога" представляє лекцію к.мед.н. Булдигіної Ю.В. «Надниркова недостатність», в якій представлені ключові питання діагностики та лікування первинної та вторинної надниркової недостатності. Наведені сучасні методи діагностики, як для встановлення діагнозу, так і для моніторингу адекватності замісної терапії.

 К.м.н  Бельчіна Ю.Б. в своїй лекції надала сучасні критерії діагностики гестаційного цукрового діабету і необхідність впровадження універсальної програми скринінгу, розповіла про основні підходи до лікування діабету у вагітних жінок.

Багато цікавих фактів про засвоюваність вуглеводних продуктів харчування, про вплив ступеня кулінарної обробки на зміну глікемічного індексу, що змінює біодоступність засвоєння вуглеводів в формі глюкози і, відповідно, інсулінову відповідь організму, про вплив білкових продуктів на основний обмін розповіла в своєму майстер-класі «Розрахунок калоража/дієти» лікар Озерянська О.Є. Вона дала рекомендації з організації дієтичного харчування хворих на цукровий діабет та ожиріння.

У своїй лекції  к.мед.наук  Спринчук Н.А. розповіла про особливості росту у дітей на тлі вродженої  дисфункції кори надниркових залоз. Наведена диференційна діагностика різних форм цього захворювання за клінічними і лабораторними даними. Надані лікувальні рекомендації щодо запобігання низького кінцевого зрісту пацієнтів.

"Школа ендокринолога" представляє лекцію   «Пухлинні та гіперпластичні захворювання надниркових залоз» д.мед.н. Кваченюк А.М. де він підкреслив, що проблема раннього виявлення хворих з ендогенним гіперкортицизмом в Україні остаточно не вирішена. У країнах Західної Європи і Північної Америки поширеність синдрому Кушинга становить 55-60 хворих на 1 мільйон населення. В Україні цей показник не перевищує 39 хворих на мільйон населення. Це зовсім не означає, що в Україні населення хворіє рідше на ендогенний гіперкортицизм. Значній частині пацієнтів вчасно не ставиться правильний діагноз, і вони продовжують лікуватися з приводу гіпертонічної хвороби, ожиріння, болю в кістках у суміжних фахівців, сімейних лікарів, дільничних терапевтів. Рання і своєчасна діагностика вкрай важлива, оскільки це підвищує виживаність хворих і зменшує частоту ускладнень хвороби навіть після радикального лікування.

"Школа ендокринолога" представляє лекцію к.м.н Лучицького В.Є. «Ендокринні аспекти чоловічого безпліддя», в якій були представлені актуальні дані про поширеність, основні етіологічні фактори і сучасні методи лікування ендокринних форм чоловічого безпліддя. Було відзначено, що гормональна стимуляція є одним з найбільш вживаних методів корекції патоспермії при захворюваннях органів ендокринної системи. З позицій доказової медицини найбільша ефективність застосування препаратів хоріонічного гонадотропіну при чоловічому безплідді спостерігається у випадках, обумовлених вторинним (гіпогонадотропним) гипогонадизмом. Так само, було відзначено, необхідність і еффектівність використання антиоксидантної терапії при лікуванні чоловічого безпліддя різної етіології. 

В лекції «Хронічна хвороба нирок. Класифікація. Діагностика. Лікування» к.мед.н. Науменко В.Г. розповів, що в структурі захворювань нирок, що призводять до кінцевої ниркової недостатності, левова частка належить ЦД. Гіперглікемія, створюючи підвищене навантаження на нирки, є тим самим фактором, що ушкоджує нирки, але в той же час є фактором, на який ми можемо впливати. На жаль, діагноз ставиться вже на 3 етапі прогресування ХХН - коли з'являється мікроальбумінурія або навіть на 4 - на стадії протеїнурії. До факторів ризику розвитку ХХН нирок, що мають доказову базу, відносяться гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, паління, ожиріння, анемія. Науменко В.Г. детально зупинився на біохімічних основах патогенезу діабетичної ниркової недостатності, механізмах глюкозотоксичності, критеріях діагностики та методах лікування.

сторінка в стані поповнення!

 

 

завантажити програму